Агро 4.0, або Як досягнути максимальної ефективності завдяки IT­технологіям
Час минає, відбувається діджиталізація агросектору, народжуються нові рішення, які інтегрують бізнес-­процеси, і це надає змогу контролювати та якісно планувати свій бізнес. У таких рішеннях найголовніше – цілісність та можливість керувати всіма важелями управління та обліку за допомогою одного інструмента

Так, не всі готові сприймати нове, але все одно це доведеться зробити: людина із серпом безнадійно відстала навіть від сучасного комбайнера. Боротьба за ефективність стає ледь не головним вектором руху в сучасних реаліях для будь-якої компанії. Про це та інше поспілкувалися з гендиректором і співвласником проектно-інжинірингової компанії Interprojekt GmbH Іваном Кунєм. Два роки тому він інвестував у розробку власного IT-продукта для ефективного управління агропідприємством. Впроваджуючи цей продукт на різних агропідприємствах, йому вдається досить точно оцінити готовність агрокомпаній до викликів майбутнього.

– Чи готові аграрії до нових IT-рішень? Звичайно, тут йдеться, радше, про середні та великі компанії…

– Готові, але не всі. В українському агробізнесі є вертикально інтегровані холдинги, що мають чимало землі, переробку, систему управління, керуючу компанію. Інша категорія – холдинги середнього розміру, де немає переробки. І нарешті, існують фермерські або невеликі господарства, де власник займається управлінням. Перша категорія – великі агрохолдинги з банком землі від 40 тис. га – мають добре відпрацьовану систему менеджменту. Там прогресивні люди, прогресивна техніка, адекватне розуміння сучасних технологій. Останні 3-5 років чимало кажуть про Індустрію 4.0, новий виток промислової революції, коли виробницт­во та мережеві комунікації тісно інтегровані. У великих компаніях на цьому добре розуміються і вже починають розбиратися, що таке вlockchain, що таке штучний інтелект. Тобто мають уявлення про все це, але поки ще в процесі впровадження окремих рішень. У середніх холдингах (7-40 тис. га) буває по-різному. Є такі, де менеджери керують підприємством окремо від власника, а буває, що в менеджменті власник чітко регулює і стежить за тим, що відбувається на виробництві.

Ми в команді розподіляємо фермерські господарства на підприємства, які мають менеджмент, або не мають менеджменту в класичному розумінні цього слова. Там, де він є, люди розуміють, що таке інновації, що з ними робити, як їх запроваджувати. Там, де менеджменту немає, все відбувається вручну, оскільки на невеликому банку землі здається, що замало кількості операцій, які потрібно обліковувати та автоматизувати. Насправді, це не так.

– І що потрібно в малих господарствах?

– Блокнот – річ добра, але історію там не збережеш, й тоді вже не згадаєш, що там було записано. Вже є можливість використовувати елект­ронні блокноти або елект­­­ро­н­ні програмні продукти, які дають змогу управляти інформацію, важливою для бізнесу, зберігати, накопичувати. Управління інформа­цією у спеціальних інструментах добре розвинене в Європі. Для європейських фермерів зроблено чимало продуктів із таким функціоналом. Це дозволяє економити власнику час, правильно використовувати дані.

– Чому європейські фермери з невеликим земельним банком наразі прогресивніші, ніж українські керівники невеликих господарств?

– Європейські фермери з самого початку були власниками своєї землі. Вони вже все знають напам'ять: де, в якій частині, наприклад, не вистачає калію, а де потрібен магній. Таким фермерам важливіше збирати дані про погоду, про ціни на ринках зерна, ринкові цифри. Українці тільки накопичують цей досвід, і для них європейські інструменти (гаджети, управлінські програми) видаються складними або навіть зайвими. Життя ще не змусило наших аграріїв почати використовувати гаджети, тому в Україні я поки не бачу великого ринку для подібних продуктів, але він, безпереч­но, розвиватиметься. Фермери вже збирають всю інформацію про трактор для того, щоб його правильно обслужити. Такі аграрії, придбавши дорогу техніку, починають стикатися з сучасними технологіями. Тобто, витративши $300 тис. на модерний трактор, вони купують разом із ним і знання про сучасний світ і технології.

– Розкажіть трішечки про оптимізацію персоналу за допомогою IT-рішень.

– Фермери, в яких є від 2000 і до 7000 га – це основні споживачі IT-рішень. У таких господарствах бізнес-процеси схожі між собою, у них немає власних програмістів, але якщо їм впровадити програмний продукт, завдяки якому вони будуть бачити, що відбувається на підприємстві, це вельми підвищить ефективність. Наприклад, для роботи Forland достатньо мати в штаті навченого диспетчера, що стає комунікатором між продуктом і господарством. Він правильно формує первинні дані, а вже оброблені системою їх вже можна використовувати для аналітики, формування собівартості, збирання інформації для бухгалтерії тощо. Холдинги переводять всі дані, які збирають, в електронний вигляд. Робота з цією інформацією і є автоматизацією. Наприклад, ми спілкувалися з одним великим холдингом. Вони говорили, що після автоматизації роботи обліковця одразу звільнили 70 бухгалтерів. Це не два, не три, не п'ять осіб! Коли ручне внесення даних стає автоматичним, то відбувається колосальний рух уперед. До речі, для людей, яких звільнили, теж.

– Отже, пріоритети сучасного, модернового агропідприємства – облік та конт­роль?

– Контроль, зі слів аграріїв, – це ключовий показник, що дає можливість краще організовувати роботу на підприємстві. Проте насправді, коли ми почали впроваджувати наш продукт у виробництвах, зрозуміли, що контроль не є основним чинником в ухваленні рішення впроваджувати нові управлінські технології. На нашу думку, фактичні дані та аналітика важливіші для підприємства, ніж контроль, який цілком пасує для одноразового відпрацювання всіх бізнес-процесів. Загалом, прискіпливо контро­лювати й не потрібно, коли персонал вже зрозумів, як відбувається бізнес-процес. Проте дані, які ми збираємо, мають неабияке значення для формування історії, для прогнозування подальших дій, для прогнозування ринків. За певний час потрібен буде менший зворотній зв'язок і від техніки до продукту, і від продукту до техніки.

– Кілька слів про західні та українські IT-рішення: у чому відмінність?

– Будь-який свій продукт конкурентніший на власному ринку, бо розробляється саме під нього. На наших теренах – так само. Для європейських або американських фермерів існує чимало безкоштовних послуг на основі дистанційного зондування Землі, які забезпечуються коштом держави. А Україну до цих послуг не включено. Американці на форумах можуть спокійно сперечатися про те, як правильно визначити рівень азоту в рослині, за допомогою якого електронного інструменту. А нашим фермерам бодай правильно кількість вологи у ґрунті визначити – вже було б дуже добре. А про кількість азоту в рослині на певний день, то це в нас – на межі фантастики. Тому західні продукти, коли заходять до нас, стикаються з базовими проблемами, які в нас не закрито. А ми спершу закриваємо наші базові проблеми, надаємо можливість їх автоматизувати, привести до ладу справи, налагодити роботу персоналу, відпрацювати якість інструмента з прогнозування з технологією, а тоді вже рухатися далі, у складніші речі, аби поліпшити результати, наприклад, у рослинництві. В Україні немає дотацій, а в Європі є. Відтак і кількість інвестицій на 1 га в них більша, тому що й дотації, і дешеві кредити дають можливості. Ціна грошей для них і для нас – різна. Там склали технологію, що треба вносити 100 кг добрив на 1 га і дістати тоді 130 ц/га, а в нас, наприклад, за внесення 20 кг добрив на 1 га ми отримуємо 70 ц/га, скажімо, за кукурудзою. Проте ми збитки маємо одні, а в них – інші.
В нас немає інструментів покриття цих збитків, а вони ж їх мають. Проте рух до таких технологічних речей у нас ще зумовлено чинними в Україні загальними економічними законами. Ці інновації у нас рухатимуться разом з усім розвитком економіки. Немає сенсу в нас вносити 100 кг добрив на 1 га, тому що в перерахунку на 1 т отриманого продукту можемо одержати менше прибутку, ніж якщо б внес­ли, наприклад, 10 кг добрив на 1 га.
Проте, щоб усе зрозуміти та прорахувати зиски, варто детальніше вивчати землі, технології, з якими працюємо. Це дуже важливо для фермерів, і вони, звичайно, розвиватимуться у цьому напрямі.